Кобилянська Ольга - біография

Рейтинг:

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
(1863—1942)
      Ольга Кобилянськанародилася в містечку ҐураТумора (сучасна назва Ґура-Гуморулуй) на півдні Буковини(тепер — територія Румунії) 27 листопада 1863 р. у родині дрібного службовця.Батько, Юліан Кобилянський, народився в Галичині. Він належав до шляхетного роду,який мав герб і походив із Наддніпрянщини. Мати Ольги, Марія Вернер, походила знімецької родини, яка дала німецькій літературі поета-романтика Захарія Вернера.Будучи сполненою німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчилаукраїнську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала дітей у пошані йлюбові до свого українського коріння. У багатодітній родині (семеро дітей) Ольгабула четвертою дитиною.
      У 1868 р. Ю.Кобилянського переводять до Сучави, згодом родина Кобилянських переїздить доКімполунга, де серед розкішної природи минули дитинство та юність Ольги. УКімполунзі дівчина відвідує початкову народну школу, де навчання здійснювалосявиключно німецькою — офіційною мовою тогочасної Буковини. І хоча доводилося жити внімецько-румунському оточенні, батько подбав, щоб дочка приватно вивчала йукраїнську мову, ще одна мова — польська — постійно звучала вдома. У школі на О.Кобилянську значний вплив мала її вчителька пані Міллер, яка прищепила дівчинцілюбов до книг, а у бесідах про літературу стала для неї старшою подругою. Знародної школи Ольга перейшла до дівочої «нормальної» школи, в якій навчалася лишедо п'ятого курсу, бо для оплати подальшого навчання' доньки в батька не вистачалогрошей — гарну освіту важливо було дати насамперед синам. Але з таким станом справОльга не могла змиритися і продовжила навчання самостійно, згодом ставши однією знайосвіченіших жінок свого часу. До уподобань Ольги можна додати захопленнямузикою, безмежну й незрадливу любов до якої Кобилянська пронесла крізь усю своютворчість.
      Тоді ж вона мала й ще однехобі, про яке згадувала в щоденнику,— це пристрасть до верхової їзди, що дарувалаїй відчуття повної свободи. Ще одним захопленням письменниці було малярство, але,не маючи відповідної для малювання школи, Ольга відмовляється від цьогозаняття.
      У віці 13—14 років майбутняписьменниця пише вірші німецькою мовою.
      У1880 р. написане перше німецькомовне оповідання О. Ко-билянської — «Гортенза, абоНарис з життя одної дівчини», у 1883 р. — «Воля чи доля». Потім були створеніалегоричні замальовки «Видиво» (1885), «Голубка і дуб» (1886), оповідання «Вонавийшла заміж» (1886—1887).
      Умовно названий«кімполунзький» період ранньої творчості О. Кобилянської знаменний і переломом уїї світогляді, який спричинило знайомство письменниці-початківця із СофієюОкуневською, донькою повітового лікаря. Саме вона, а згодом і її своячка НаталяКобринська, прочитавши перші твори Ольги, переконливо радили їй писатиукраїнською. Як згадує сама письменниця, С Окуневська першою заговорила до неїукраїнською мовою, вона ж навчала її фонетики, а разом з Н. Кобринською діставаладля неї кращі твори з української літератури, які мали допомогти майбутнійписьменниці виробити гарний стиль. О. Кобилянська старанно опановувала законирідної мови, хоча це давалось нелегко. Будучи вже відомою письменницею, вона частопросила українських митців виправляти мову їїтворів.
      У 1888 р. О. Кобилянська почалаписати німецькою мовою повість «Лореляй», яка в 1896 році була опублікованаукраїнською мовою під назвою «Царівна». Саме завдяки цій повісті з О. Кобилянськоюяк письменницею знайомиться Леся Українка, яка прочитала рукопис й відтоді пильностежила за її творами.
      Ю. Кобилянськийвийшов на пенсію у 188Э р. і оселився з родиною в с. Димці Серетського повіту. ДляО. Кобилянської розлука з улюбленим краєм була важкою та болісною, там, за їїсловами, вона залишала «велику частку своєї душі і своїх почуттів, багато образів,уяви і своєї сили»:
      Через хворобливістьматері та через молодших братів Ольги, які закінчували навчання, родина у 1891 р.переїжджає до Чернівців '•'— міста, в якому О. Кобилянська житиме до самої смерті.Для письменниці почався новий період життя. Із приїздом до Чернівців — «серцяБуковинської України» — для неї відкривається новий світ, широкий і багатий длятворчої праці. Тут Кобилянська входить у коло прогресивної інтелігенції, глибшезнайомиться з українським літературним життям. Тут вонамогла
      читати літературні та мистецькіжурнали,, знайомитися з творами сучасної української літератури, спілкуватися зосвіченими людьми, інтелігенцією.. Відтак життя письменниці,, стаючи дедалірозмаїтішим і багатшим на події,, дає нові, додаткові імпульси для творчихпошуків.
      У 1892р. письменниця пише працю«Рівноправністьжінок», того ж року виступає в журналі «Народ» із нарисом «Жіночавистава в Чикаго». Наступного року бере участь у виданні альманаху «Наша1 доля»,вміщуючи в ньому оглядову статтю про жіночий рух у країнахЄвропи.
      У 1894 р. друкує в журналі «Зоря»повість «Людина» (присвячена Н. Кобринській — відомій у Галичині письменниці йгромадській діячці, ініціаторові створення Товариства руських жінок, якерозгорнуло широкий феміністичний рух), робить прилюдну доповідь «Дещо про ідеюжіночого руху»! опубліковану згодом у газетах, відкриває бібліотеку, навчає дітейграмоти,.
      Упродовж наступних років О.Кобилянська. активно пише повісті та оповідання «Він і вона» (1895), «Царівна»(1896)* «Що я любив» (1896), а далі «Ніоба», «Некультурна», «Природа», (1898),«Земля», «У неділю рано зілля копала», «Через кладку», «За ситуаціями», «Апостолчерні» та багато інших творів, в яких не тільки відтворила глибинні процесисоціального і суспільного буття, а й виробила модерну неоромантично-символістськустилістику з вражаючим імпресіоністичним розкриттям психічного станулюдини.
      У 1902р. письменниця написаласоціально-психояогічну повість «Земля». У 1903р. Ольга зібралася вдруге поїхати доКиєва — на ювілей М. Лисенка. Та важко захворіла маги, і вона змушена булазалишитися вдома. Тяжка праця по господарству, а також простуда викликали хворобув самої О. Коб-илянської. Наприкінці 1903 р. її розбив частковий параліч. І хочалікування на німецьких та чеських курортах до певної міри знешкодили наслідкинедуги, починаючи з 1903р. вона постійно хворіла, а коштів на систематичнелікування не вистачало. Приблизно в той самий час, на початку 1900-х pp. О.Кобилянська переживає драму особистого життя, пов'язану з іменем Осипа Маковея.Значення О. Маковея в долі письменниці неможливо недооцінити: саме він,, здавнаприятелюючи з О. Кобилянською, стимулював її творчість,, був першим проникливимпрофесійним критиком;, саме Маковейна сторінках редагованих ним видаяьуводив-майбутню письменницю в культурне середовище. Тривалі дружні стосунки, яківиникли між ними із взаємної симпатії переросли в почуття кохання. О. Кобилянеькамріяла про одруження, і навіть першою заговорила про це. Проте О. Маковейнесподівано
      одружився з іншою жінкою.Такий невмотивований учинок з боку коханої людини боляче вразив письменницю: докінця життя О. Кобилянська залишаласясамотньою.
      У 1909р. письменниця написалалірико-романтичну повість «В неділю рано зілля копала», взявши за основу піснюМарусі Чурай «Ой не ходи, Грицю»,
      Протягом1915—1923 pp. О. Кобилянська пише низку оповідань, новел, нарисів, у якихрозкриває трагічну безвихідь, страждання, розпуку і біль, викликаних драматизмомситуації, породженої Першою світовою війною — «Лист засудженого вояка до своєїжінки», «Назустріч долі», «Юда» (усі — 1917р.), «Сниться» (1922), «Зійшов зрозуму» (1923), які увійшли до збірки «Але Господь мовчить...» (1927). У 1926—1929pp. уХар-кові виходить дев'ятитомне зібрання творівписьменниці.
      У 1941 р. румунська воєннажандармерія встановлює нагляд за О. Кобилянською, готуючи судову розправу наднею.
      О. Кобилянська померла 21 березня1942р. Окупаційна влада заборонила публікувати некролог українською мовою тавиголошувати промови над могилою.
      УЧернівцях в будинку, де жила письменниця, у 1944 відкрито меморіальний музей, до100-річного ювілею Кобилянеької її ім'я присвоєно Чернівецькому театрові, вулицяму містах Буковини. У 1973р. відкрито музей письменниці в с. Димка, де вона вліткувідпочивала.
      Повість О. Кобилянеької«Людина» є першою в українській літературі спробою розкрити проблему емансипаціїжінки. Твір присвячений приниженому становищу жінки в тодішньому суспільстві. Ще в1887 р. Кобияянська зважилася опублікувати оповідання «Вона вийшла заміж», алередактор альманаху «Перший вінок» І. Франко відхилив його через«солодкаво-сентиментальний» стиль. Авторка уважно переробила твір: переклала йогоз німецької мови на українську, поглибила ситуації, пов'язані з долею героїні,чіткіше окреслила її образ, а головне — по-новому розв'язала порушену проблему,що, зокрема, виявилося і в зміні назви. У центрі повісті — молода дівчина ОленаЛяуф-лер, дочка лісового радника, вона повстає проти традиційного трактуваннясуспільством ролі жінки, інтереси якої обмежені трьома німецькими «К»: Kinder,Kjrche, Kuche (діти, церква, кухня). Іероїня повісті багато читає «серйознихкниг», тонко відчуває красу природи, людини, творів мистецтва. її глибоко хвилюємузика, котра здатна розкрити найтонші переживання людини, їй душно в оточенніобивателів, вся її сутність перейнята тугою за іншим, високодуховиим,цілеспрямованим життям, де б вона могла бути незалежною, творити власну долю, а небути лише дружиною та матір'ю, придатком і прикрасою чоловіка. Олена обстоює своєправо бути Людиною, мати право на саморозвиток і зростання, на особистий вибір, імати змогу реалізувати це своє право. Дівчину підтримував тільки студент-медикЛієвич, котрий навчався у Швейцарії і звідти привіз нові погляди на суспільнежиття, на місце жінки в ньому. Обізнаний з новітніми філософськими ідеями, віндоводив, що майбутнє жінок — у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи. Тадоля була немилосердною до дівчини: студент помер, і знову вона залишиласясамотньою. А світ, якому вона протистояла, виявився надто сильним, і врешті-рештпід тягарем суспільних та родинних обставин вона змушена їм скоритися: щобврятувати батьків від повного розорення і знайти якусь опору в житті, вонавиходить заміж за духовно убогу, чужу їй людину. Отже, повість «Людина» — один зперших творів Ольги Кобилянської, що засвідчив неабиякий хист письменниці дозображення тонких порухів людськоїдуші.
      Одним з центральних творів нашоїлітератури стала повість «Земля», в якій Кобилянська на основі реальної трагедіїбратовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димка поблизу Чернівців, порушилавічну тему влади землі над селянином. Трагедія жахає насамперед тому, що сталася вродині добрих, працьовитих, порядних господарів. Івоніка й Марійка, поки сталивласниками свого поля, багато витерпіли. Тепер вони також важко працюють, алевтома поєднується з радістю, бо хліборобство приносить достаток, заспокоює серце.Тому Федорчуки навіть гадки не мають про якийсь спочинок, вони, «наче чорні воли»,тягнуть свого плуга з ранку до ночі, аби віддячити землі-годувальниці за хліб іщастя, які вона дає. Праця на землі — це сенс їхнього життя. Найщиріші сподіваннябатьків пов'язані з тим, щоб і обидва сини так само шанували землю, ревнопрацювали на ній. Та вони серцем відчувають, що цим надіям не здійснитися, бомолодший Сава не хоче йти їхнім шляхом. Помітивши, що Сава байдуже ставиться догосподарювання, до покликання хлібороба, батько переймається тривогою. Все ж вінплекає надію, що син помудрішає, навернеться до землі. Відповідно до виробленихселянством моральних, соціальних норм Івоніка намагається вплинути на непутящогосина найголовнішим стимулом —правом власності на землю. Батько застерігає Саву, щопри такій його поведінці він може залишитися без власної ниви. Тому всвідомостГСави визріває план: якщо залишитися єдиним сином, то батькова земляперейде йому в спадок, що б там не було. Письменниця поступово, але неухильнообґрунтовує можливість злочину, акцентуючи на відповідних психічних якостях Сави.Той без будь-яких хвилювань міг застрелити зайця чи птаха, вбити без будь-якоїпотреби, отже, звикав до пролиття крові. Докорибрата
      Михайла за зв'язок із злодійкуватоюРахірою розлютовують Саву, до того ж і Рахіра заявила парубкові, що без землі їхнєщастя неможливе. Тепер Сава опинився перед вибором. Щоб не втратити Рахіри, вініде «стежкою» біблійного Каїна, зважившись на страшний злочин братовбивства.Трагедія одним махом зруйнувала родину Федорчуків, принесла всім нечуваністраждання.
      З головною темою влади земліпов'язана тема солдатчини, досліджувана в повісті у традиційному річищі,прокладеному народними піснями, творчістю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, ЮріяФедьковича, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного. Звістка про «цісарську службу»приголомшила Івоніку. Щоб відкупити сина Михайла, свою єдину надію, він продаєволи, дає хабаря урядовцеві, та все ж не врятовує Михайла від солдатчини. Важкопереносить службу парубок: «Щохвилі чути — там один умер, тут побив кінь якогосьна смерть... Там якийсь стратився... Ми нічого іншого як собаки!» — гіркоскаржиться батькові Михайло на свою недолю. Кобилянська з винятковою силоюпсихологізму передає виболене впродовж багатьох поколінь ставлення українськогоселянства до служби в арміях чужих йому держав. Тому Івоніка не вірить словамчиновника, що цісарське військо допоможе юнакові побачити світ і набратися«науки». Батько серцем відчуває, що віддати сина в солдати означає «стратитийого», якщо не назавжди, то на довгі роки, означає приректи його настраждання.
      І хоча темі землі булоприсвячено дуже багато творів, як в українській, так і в світовій літературі, самев «Землі» всебічно розкрито характер процесу мислення хлібороба, тільки в цьомутворі вперше висвітлене його нелегке життя в триєдиному вимірі — Соціальному,національному й психологічному.
      ОСНОВНІТВОРИ:
      Повісті «Людина», «Земля», «Внеділю рано зілля копала»,«Царівна».
      ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
      1. Слово зворушеного серця.Щоденники. Автобіографи. Листи. Статті та спогади. —К-,1982.
      2. Гундорова Т.А. Неоромантичнітенденції творчості О. Кобилянської//Радянське літературознавство. —1988.—№ II.
      3. Погребенник Ф.П. Ольга Кобилянська. —К., 1988.
      4. Дорошко А. Влада землі — злочи благо. //Слово і час. —1992. —№ 8.
      5.Ковальчук О. Письменницька позиція в повісті О, Кобилянської «Земля»// Українськамова і література в школі. —1993. — № 2.
      6. Усе для школи: Українська література:програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести: 10 кл. —К-, Львів,2001.

Комментар до біграфії Кобилянська Ольга

залишити коментар 

Ваше им'я:
Відгук:
Захисний код



Близнюки
Ваги
Водолій
Діва
Козеріг
Лев
Овен
Рак
Риби
Скорпіон
Стрілець
Телець

Copyright © 2014 | Усі права застережені. | Служба підтримки | Про роект | Правила | Реклама | Карта сайту